Обідня пора. Треба купити буханець хліба. Стою в самісінькому центрі Чернігова, під великим продуктовим магазином «Еко-маркет», що навпроти драмтеатру. Але магазин чомусь зачинений. Виявляється, «вибило» електрику, і коли буде — невідомо.
Що ж, іду далі. Зовсім поруч, за рогом, по центральному проспекту Миру, за якісь двадцять метрів від Красної площі, ще не так давно були два продуктові магазини. Були та загули. У цих приміщеннях чергові пивно-закусочні точки, кав’ярні і «пив’ярні».
Куди ще? Переходжу центральну площу, йду повз обласну адміністрацію, на ріг вулиць Кирпоноса і Князя Чорного. Тут ще вцілів гарний магазин «Криниця». У ньому завжди був добрий асортимент продуктів, притому з нижчими, ніж у більшості торгових закладів, цінами.
Утім, із двох торгових залів магазину більший уже не перший місяць зачинено, він порожній. Зостався другий, невеличкий зал. Але тут ні хліба, ні батонів, полиці майже порожні. Виявляється, магазин узагалі готується до закриття. Орендна плата, яку міська влада постійно підвищує, стає вже непосильною для цієї гарної торгової точки. Міськрада звідси — за якісь сто метрів. Навпроти магазину, через дорогу, — обласна прокуратура, до неї примикає обласна податкова адміністрація, чи, як тепер її звуть, — фіскальна служба. Начебто є кому заступитися і захистити малий бізнес, підприємців. А от, виявляється, нікому.
Йдемо далі. На весь довжелезний відтинок вулиці Толстого, від Валу аж до Болдиних гір, усього один продуктовий магазин — унизу, на Лісковиці, схоже, і єдиний на цей мікрорайон. Чудом тримається магазин поблизу річкового порту, по дорозі на пішохідний міст (мабуть, за рахунок пляжників).
По інший бік Валу, навпроти Колегіуму, з останніх сил тримається невеликий магазинчик. Вивіска на ньому — «Ковбаси від фермера» — з розряду «Не вір написаному». Цих ковбас відомого фермерського господарства «Колос» із Куликівки тут давно нема, очевидно, магазин ще тримається за рахунок спиртного, якого тут цілі шеренги на полицях.
В обласному центрі продуктовий сегмент торгівлі міцно обсіли такі потужні монстри, як «АТБ», ЕКО, «Союз». Як кажуть, на здоров’я. Тільки чому ж мають зникати невеликі магазинчики, до яких мешканці міста звикли за десятиліття, які розташовані поблизу домівок? Невже за хлібиною чи пачкою солі треба рушати по великих маркетах? Якщо хтось вважає, що при такій великомасштабній торгівлі у великих магазинах будуть нижчі ціни, то це не так. Щось не видно, щоб у цих маркетах товар був дешевшим. Навпаки, малі магазини, як та ж «Криниця», при своїх скромних товарообігах якось умудрялися мати нижчі ціни.
Сказане значною мірою стосується і закладів громадського харчування. Термін «їдальня», схоже, вже зник з ужитку. Старші чернігівці з ностальгією згадують, наприклад, знамениту колись їдальню «Українські страви», що на розі вулиць Полуботка і Горького. Зараз замість їдалень — кафе, пивбари. А ми ж кажемо про славний древній Чернігів як про місто туризму, великого туризму, поки що — потенційного. І хіба ж би не захотів турист, особливо з-за кордону, нормально пообідати, зі знаменитим українським борщем? А ми йому — пиво з грінками і солоними горіхами.
Петро АНТОНЕНКО. Фото автора
